Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Спір за позовом фізичних осіб про стягнення грошових коштів за меморандумом та договором позики, підписаними фізичними особами, які отримували грошові кошти особисто, а не як уповноважені представники юридичних осіб, належить до розгляду в порядку цивільного судочинства.
У справі, яку переглядав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, між чотирма ТОВ в особі відповідачів – двох фізичних осіб з однієї сторони (Сторона 2) і позивачами з іншої сторони (Сторона 1) – було укладено меморандум. Відповідно до його умов Сторона 1 заборгувала гроші, які були направлені на сільськогосподарське виробництво та торгові операції для набуття автотранспорту і сушильного обладнання, його проєктування, монтажу та пусконалагоджувальних робіт; сторони домовилися про умови погашення боргу. Позивачі просили суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів кошти, передбачені меморандумом.
Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, закрив провадження у справі, оскільки в меморандумі вказана заборгованість юридичних осіб, яка пов’язана з їхньою господарською діяльністю.
КЦС ВС скасував судові рішення та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, зробивши такі правові висновки.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Суди попередніх інстанцій зробили висновок, що заборгованість виникла між юридичними особами, яка пов’язана з їхньою господарською діяльністю.
Такий висновок є помилковим у частині зазначення відповідачів як учасників господарських правовідносин, оскільки вони не є стороною господарського договору.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що меморандум підписано відповідачами як фізичними особами, які отримували грошові кошти особисто, а не як уповноважені представники юридичних осіб.
Отже, у цій справі суб’єктний склад – це фізичні особи, між якими наявний спір про цивільне право, а саме стягнення грошових коштів за меморандумом та договором позики.
Позивачі скористалися своїм правом на визначення на власний розсуд відповідачами фізичних осіб.
Верховний Суд дійшов висновку, що, закривши провадження у справі та вказавши на необхідність розгляду позову в порядку господарського судочинства, суди не встановили дійсну правову природу меморандуму і розписки, не врахували суб’єктний склад сторін спору та підстави заявленого позову, а тому дійшли помилкового висновку про належність спору до юрисдикції господарських судів.
Постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 495/1703/22 (провадження № 61-12618св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/114322861.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua/.
За інформацією Верховного Суду
_03_03.png)
