Голодомор – біль душі і пам’ять серця

      25 листопада, в День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, увесь український народ низько схиляє голову в знак жалоби за мільйонними жертвами тих років. Страшним лихоліттям відгукнувся Голодомор для кожної української родини, залишивши по собі глибоку духовну рану, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців, і сучасне покоління.

    Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.

    Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

    Схилімо голови у скорботній молитві за спокій душ невинно убієнних мільйонів українців, запалімо свічку у вікні своєї домівки чи біля пам’ятного хреста або меморіалу.