Суди зобов’язані перевіряти процесуальні документи, подані на електронну адресу суду з підписанням ЕЦП – КЦС ВС

Суд залишив позовну заяву фізичних осіб до банку без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).

Банк звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з позивачів судові витрати, пов’язані з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, повернув заяву без розгляду, оскільки вона не містила підпису заявника чи його представника і не підписана з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення, направив справу для розгляду до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, вони скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно з підпунктом 15.1 п. 1 розд. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов’язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документа через електронний кабінет.

Чинне процесуальне законодавство не забороняє учасникові справи звернутися з процесуальними документами до суду шляхом направлення їх на офіційну електронну адресу суду з обов’язковим скріпленням таких документів власним електронним цифровим підписом учасника справи.

Відповідно до матеріалів справи заява про ухвалення додаткового рішення подана до районного суду в електронній формі та підписана представником заявника кваліфікованим електронним підписом.

Суди попередніх інстанцій, вважаючи, що вказана заява не підписана заявником чи його представником, на вказані вище норми чинного законодавства та подані банком документи на підтвердження наявності електронного підпису на заяві уваги не звернули, не обґрунтували свої висновки з посиланням на відповідні докази, зокрема протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, згідно з яким суд може дійти висновку щодо відсутності електронного підпису на документі, отже дійшли помилкового висновку про повернення заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Постанова Верховного Суду від 3 травня 2022 року у справі № 205/5252/19 (провадження № 61-1125св22).

За повідомленням прес-центру Верховного Суду