Активи, що визнаються судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави – перше рішення КЦС ВС

27 квітня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів у вигляді грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн, набутих у власність відповідачем на підставі договору оренди нерухомого майна від 3 січня 2019 року № 1/2019, грошових коштів у розмірі 10 000 грн, набутих як комісійні доходи від АБ «Укргазбанк» за безготівкове зарахування на поточний рахунок коштів від ТОВ «Компанія "Сіквел"», та про їх стягнення в дохід держави.

Суди встановили, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу у 2007 році Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада м. Полтави продала ОСОБА_1 гараж та жомову яму.

У 2010 році відповідач через свого представника продав ОСОБА_3 вищезазначені нежитлові об’єкти нерухомого майна. Пізніше на підставі нотаріально засвідчених договорів купівлі-продажу гараж та жомова яма переходили у власність до інших покупців.

В січні 2019 року між відповідачем і ТОВ «Гарден-Клаб-Товар» було укладено договір оренди нежитлових приміщень у строкове платне користування гаражем та жомовою ямою. У договорі оренди зазначено, що об’єкти оренди належать орендодавцю на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 2007 року. Також договором оренди врегульовано розмір орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, який становить 1 242 236 грн.

У грудні 2019 року ТОВ «Компанія "Сіквел"» (змінено назву ТОВ «Гарден-Клаб-Товар») виплатило ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 242 236 грн шляхом зарахування на його банківський рахунок, на який також було нараховано комісійні доходи від АБ «Укргазбанк» у розмірі 10 000 грн за безготівкове зарахування на рахунок цієї особи вищезазначених коштів від ТОВ «Компанія "Сіквел"».

Судами попередніх інстанцій також установлено, що 29 серпня 2019 року ОСОБА_1, за результатами виборів по загальнодержавному багатомандатному округу набула повноваження народного депутата України, тобто з цього часу є особою, уповноваженою на виконання функції держави або місцевого самоврядування (п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції»).

У щорічній декларації ОСОБА_1, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» вказано відомості про такі доходи: 148 191,00 грн – заробітна плата, отримана за основним місцем роботи, джерело доходу: Управління справами Апарату Верховної Ради України, 1 242 236,00 грн – дохід від надання майна в оренду, джерело доходу: ТОВ «Компанія «Сіквел», 10 252,00 грн – проценти, джерело доходу: АБ «Укргазбанк», з яких 10 000,00 грн – комісійні доходи за безготівкове зарахування коштів на рахунок від ТОВ «Компанія "Сіквел"».

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача в дохід Державного бюджету України необґрунтований дохід – грошові кошти в розмірі 1 252 236 грн, Вищий антикорупційний суд, з рішенням якого погодилась Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, виходив із того, що ОСОБА_1, як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не будучи власником об’єкта оренди та не маючи правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним, уклала із суб’єктом господарювання договір без наміру правомірної передачі нерухомого майна в оренду, а з метою отримання грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн, у результаті чого набула у власність необґрунтований актив у зазначеній сумі та дохід від нього у вигляді комісійних доходів у розмірі 10 000 грн. Зазначений комісійний дохід також є необґрунтованим активом, оскільки має похідний характер від необґрунтованого активу.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій та зробив такі правові висновки.

Законом України від 31 жовтня 2019 року № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Згідно із ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред’являється щодо:

– активів, набутих після дня набрання чинності Законом України № 263-IX, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України;

– активів, набутих після дня набрання чинності Законом України № 263-IX, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за ст. 368-5 КК України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;

– доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах 2 та 3 цієї частини.

При цьому, згідно із п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

У ст. 291 ЦПК України вказано, що суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

Положеннями ст. 292 ЦПК України встановлено, що активи, визнані судом відповідно до ст. 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави.

Якщо суд відповідно до ст. 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини – її вартість.

Стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Встановлено, що актив у вигляді грошових коштів набутий відповідачем у грудні 2019 року після дня набрання чинності Законом України № 263-IX (чинний з 28 листопада 2019 року), а вартість набутого активу в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України на 2019 рік. Установлено також зв’язок набутих активів у вигляді грошових коштів з ОСОБА_1, як з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної ч. 2 ст. 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи.

Отже, на момент укладення договору оренди нерухомого майна та на час отримання орендної плати відповідно до вказаної угоди об’єкти оренди (гараж та жомова яма) не перебували у власності ОСОБА_1, тому з огляду на це Вищий антикорупційний суд, з висновками якого погодилася Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не мала законних підстав передавати вказане нерухоме майно в оренду та отримувати від цього доходи.

Зважаючи на наведене, ОСОБА_1, будучи народним депутатом України, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не маючи права власності на об’єкти оренди та не маючи правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним, уклала із суб’єктом господарювання договір без наміру правомірної передачі нерухомого майна в оренду та з метою отримання грошових коштів, у зв’язку із чим набула у власність необґрунтований актив та дохід від нього у виді комісійних доходів.

Постанова Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 991/3401/21 (провадження № 61-18043св21). 

За повідомленням прес-центру Верховного Суду